Всю нашу землю сотворив великий всемогутній Бог.
І коли він її сотворив, то далеко на сході посадив він чудесний райський сад. І нарік його Едемом.
В Едемі росли помаранчеві дерева, яблуні, виноград, фініки. Та ще було чимало дивовижних дерев і квітів.
В Едемі тривала вічна весна. Квітли троянди, ріка дзюркотіла в затінку дерев, достиглі плоди падали на землю в рясну траву.
Ранками розбруньковувались квіти, ріка вабила прохолодою, та порожньо було в чудеснім саду. Не було кому купатися в ріці, зривати квіти, збирати солодкі ягоди і спочивати в затінку дерев.
І вирішив Бог: Сотворю людину, подібну менії.
Взяв Бог річкову глину, виліпив з неї людину, вдмухнув у неї життя і нарік людину Адамом.
Адам блукав райським садом, зривав, плоди, купався в ріці, та малось йому самотньо. Виліпив тоді Бог з глини різноманітних звірів і птахів, оживив їх і привів до Адама.
Проходили повз Адама всі звірі, пролітали всі птиці. Пройшов повз Адама орел, і нарік його Адам орлом. І їжака нарік їжаком, і тхора нарік тхором, і зайця - зайцем, і синицю - синицею. Всім дав імена!
Але Адам все одно блукав сумний, бо не було в нього близького друга, якого він міг би покохати.
І тоді мовив Бог:
- Негарно бути Адамові самотнім. Сотворю я йому вірного друга.
Міцно приспав Бог Адама і, поки той спав, узяв ребро Адамове та й зробив із ребра жінку.
Прокинувся Адам, поглянув на жінку й промовив:
- Ти - прегарна! Мене звуть Адам, а тебе нехай звуть Єва. Ти будеш моєю дружиною.
І почали Адам та Єва жити в раю.
Разом вони гуляли, разом купалися в ріці, разом виплітали вінки з квітів, збирали плоди з усіх дерев.
Але росло на пагорбі посеред саду одне дуже красиве дерево, про яке Бог сказав Адамові та Єві:
- Ніколи-ніколи не рвіть яблук із цього дерева. Тільки-но ви з'їсте хоч одне яблуко - ви тут-таки й умрете...
- Навіщо нам це дерево? У нас і без нього надто багато плодів! - одказали Адам та Єва.
На забороненім дереві мешкав злий і лукавий Змій. Був він хитріший за всіх звірів і птахів, котрих сотворив Бог. Почав хитромудрий Змій чекати, коли наблизиться до забороненого дерева Єва. І коли наблизилась Єва до забороненого дерева, Змій промовив:
- Чув я, що заборонив вам Бог зривати плоди з дерев у раю.
Єва йому сказала:
- Ні! З усіх дерев ми можемо зривати плоди, лише з цього не можна. Бог сказав: "Не їжте їх. Кожен, хто з'їсть яблуко із цього дерева, умре".
І мовив до Єви підступний Змій:
- Бог вас ошукав, бо знає: того дня, коли ви з'їсте заборонений плід, ви з Адамом станете такими ж мудрими та всемогутніми, як сам Бог.
Глянула Єва, які соковиті, рум'яні яблука ростуть на забороненім дереві, і закортіло Єві з'їсти заборонене яблуко.
Зірвала Єва яблуко, з'їла половину, а половину віддала Адамові. Тільки-но Адам та Єва заборонене яблуко з'їли, поглянули одне на одного й уперше побачили, що вони - голі. І засоромились вони...
Бог райським садом гуляв у затінку дерев і гукав Адама:
- Адаме, де ти?
Адам сховався у кущах і відповів:
- Бог, я чую тебе, але не можу вийти до тебе. Немає на мені ніякої одежі.
Наблизився Бог до Адама і спитав:
- Хто сказав тобі, що ти голий? Чи не з'їв ти плід, який я заборонив тобі їсти?
Адам злякався і мовив:
- То не я! То Єва зірвала яблуко й дала його мені.
Бог сказав Єві:
- Чому ти не послухалась мене? Єва злякалася:
- То Змій підмовив мене! Бог розгнівився й закричав:
- Злий та підступний Змію! За те, що ти підмовив Єву з'їсти заборонений плід, будеш ти одвічно плазувати на череві й усі люди ненавидітимуть тебе!
- А ти, - мовив Бог до Адама, - за те, що не послухав мене та плід заборонений з'їв, довіку добуватимеш хліб свій у поті чола свого - будеш орати землю та сіяти зерно, і кожен шмат хліба дістанеться тобі важкою працею. І ти, Єво, у муках народжуватимеш дітей своїх.
І вигнав Бог Адама та Єву із раю.
Заплакав Адам, заплакала Єва, й пішли вони пустельною та голою землею, зовсім не схожою на сад едемський.
Адам почав орати землю і трудитись од ранку й до вечора, аби врожай зібрати.
В Адама та Єви народилися діти. Коли діти виросли, вони побудували міста, насадили сади й заселили всю землю.
|